Чим відрізняється хронічна венозна недостатність від варикозу

Хронічна венозна недостатність (ХВН) та варикозне розширення вен (варикоз) – це два різні стани, пов'язані з проблемами венозної системи, але вони мають різні характеристики та симптоми:

Варикозне розширення вен (варикоз):

Причина: варикоз розвивається через розширення та витончення стінок вен, що призводить до утворення опуклих, розширених вен, відомих як варикозні вени.
Симптоми: видимі опуклі сині, іноді фіолетові вени. Варикоз може супроводжуватися хворобливістю, почуттям тяжкості та втоми в ногах, особливо до кінця дня.
Ускладнення: тромбофлебіт (запалення вен з утворенням тромбу), кровотечі з варикозних вен, виразки нижньої частини ноги та зміни шкірного покриву.

Хронічна венозна недостатність (ХВН):

Причина: ХВН виникає як результат хронічного порушення венозного кровотоку, часто через дефекти венозних клапанів або слабкість венозних стінок. Це призводить до стазу крові у венах та набряках ніг.
Симптоми: набряклість ніг (особливо до кінця дня), болючість, почуття тяжкості, почервоніння або пігментацію шкіри, трофічні виразки на ногах.
Ускладнення: трофічні виразки, хронічний дерматит, інфекції шкіри, венозні тромбози та загострення судинних захворювань.

Таким чином, варикозне розширення вен являє собою конкретну форму венозної патології, у той час як хронічна венозна недостатність описує ширший спектр змін у венозній системі, включаючи різні ускладнення, пов'язані з хронічним порушенням кровотоку та функції вен.

Яке лікування при венозній недостатності

Лікування венозної недостатності залежить від тяжкості симптомів та ступеня утруднення венозного кровотоку. Ось основні методи лікування:

• Носіння компресійного трикотажу. Компресійні панчохи, гольфи або колготки допомагають поліпшити венозний кровотік, знизити набряклість і зменшити почуття тяжкості в ногах. Вироби вибираються в залежності від ступеня компресії, яка може бути різною.
• Фізична активність. Регулярні вправи, такі як ходьба, плавання або велосипед, сприяють покращенню кровотоку та зміцненню м'язів ніг.
• Регулярне підняття ніг вище за рівень серця допомагає знижувати набряклість і покращувати венозний відтік.
• Уникнення тривалого стояння або сидіння з перехрещеними ногами, контроль ваги та помірну фізичну активність.
• У деяких випадках можуть бути призначені препарати, які покращують венозний тонус або знижують запалення.
• Хірургічне лікування. У випадках сильного варикозного розширення вен або наявності ускладнень (наприклад, трофічні виразки) може знадобитися хірургічне втручання для видалення уражених ділянок вен або реконструкції венозної системи.
• Інтервенційні процедури. Включають склеротерапію (введення у вени спеціального розчину, що призводить до їх закриття), лазерну коагуляцію або радіочастотну абляцію для лікування варикозних вен.

Важливо підходити до лікування венозної недостатності комплексно з огляду на індивідуальні особливості та ступінь прогресування захворювання. Лікування має призначатися лікарем, який спеціалізується на судинній патології (флебологом або судинним хірургом), після ретельного обстеження та діагностики.

Що гірше варикоз чи тромбофлебіт?

Обидва стани, варикозне розширення вен і тромбофлебіт, є серйозними захворюваннями судинної системи, але вони мають різні особливості та потенційні ускладнення, які можуть впливати на вибір лікування та прогноз.

Варикозне розширення вен:

Варикозні вени є розширеними і опуклими венами, які можуть бути видимими під шкірою. Вони часто викликають почуття тяжкості, втоми та набряклості в ногах. Варикоз може бути дрібним (поверхневим) чи великим (глибоким).

Основні ускладнення варикозу включають трофічні виразки (виразки на шкірі, найчастіше на гомілках), кровотечі з варикозних вен, запалення навколо варикозних ділянок (тромбофлебіт), пігментацію шкіри та екзему.

Варикоз найчастіше прогресує повільно і може бути контрольованим за допомогою консервативного лікування (наприклад, компресійна білизна, зміни способу життя) або, у тяжчих випадках, вимагати хірургічного втручання для видалення уражених вен.

Тромбофлебіт:

Тромбофлебіт є запаленням вен, що супроводжується утворенням тромбу (згустку крові) у венозній системі. Він може виявлятися як поверхневий тромбофлебіт (ураження поверхневих вен) або як глибокий венозний тромбоз (ТВТ), коли утворюється тромб у глибоких венах.

Основною небезпекою тромбофлебіту є можливість відриву тромбу, який може призвести до серйозних ускладнень, таких як легенева емболія (закупорка легеневої артерії), що може бути життєзагрозним. Тромбофлебіт також може викликати болючість, набряк, почервоніння та підвищену температуру шкіри вздовж ураженої вени.

Лікування тромбофлебіту включає застосування антикоагулянтів (прямих антикоагулянтів або гепаринів) для запобігання прогресу тромбу та його відриву. Пацієнти з глибоким венозним тромбозом можуть вимагати більш інтенсивного лікування та тривалого прийому антикоагулянтів.

Обидва стани можуть мати серйозні наслідки, і вибір "чого гірше" залежить від конкретних обставин та особливостей кожного випадку. Тромбофлебіт, особливо глибокий венозний тромбоз, становить більш високий ризик розвитку серйозних ускладнень, таких як легенева емболія, яка може бути життєзагрозною. Варикоз, хоч і може бути причиною значного дискомфорту та косметичних проблем, рідко призводить до таких важких ускладнень, як тромбоемболія.

Інформація в цій статті призначена лише для ознайомлення і не може служити основою для самодіагностики або самолікування. Діагноз, рекомендації та лікування повинен призначати тільки лікар після особистої консультації.